Не надто далеке майбутнє, 2077 рік. Шістдесят років минуло від війни землян з космічними загарбниками. Земляни застосували ядерну зброю і перемогли, але підступні прибульці зруйнували вибухом Місяць, і на планету і без того заражену радіацією внаслідок війни, обрушилися ще й природні катаклізми. Після того, як цунамі і землетруси перекроїли зовнішній вигляд Землі, зробивши її непридатною до проживання, земляни евакуювалися на супутник Сатурна.

Кіноогляд. "Оз: Великий і Могутній" – тріумф наукового прогресу у країні чарів 

Приєднатися до евакуйованих скоро збирається і технік Джек Харпер (Том Круз) зі своєю вірною напарницею Вікою (Андреа Райзборо). А тим часом Джек спускається зі свого білосніжно-досконалого будиночка над хмарами на поверхню рідної планети лише для дрібного ремонту літаючих роботів “дронів”, призначених для охорони станцій, що видобувають останні природні ресурси Землі від залишків агресивно налаштованих диверсантів-інопланетян.

Періодично Джека відвідують ностальгічні настрої і химерні сни з чорнявою незнайомкою. Він ховається від реальності в хижі на березі озера, слухає грамплатівки, любовно колекціонує “земні” дрібнички та читає переклади давньоримських творів, знайдені на руїнах бібліотеки. Під час одного з рейдів на землю, Джек стає свідком катастрофи космічного корабля, з уламків якого йому вдається врятувати лише одну жінку – ту саму таємничу незнайомку, яка ввижалася йому у снах-спогадах. Зрозуміло, що поява жінки зі снів потягне за собою низку наслідків – неочікуваних для героя і передбачуваних для глядача, адже “Світ Забуття” не просто черпає натхнення з культових фантастичних стрічок минулого – від “Космічної Одіссеї” Кубрика до “Матриці” Вачовських –  він подекуди прямо цитує їх.

Джозеф Косінскі зі “Світом Забуття” однозначно долучається до когорти режисерів, для яких сюжет – це другорядне непорозуміння, неважливий додаток до краси картинки на екрані, вичищеної до блиску і продуманої до дрібниць. Косінскі створює постапокаліптичне майбуття, яке навіть виглядає привабливо: величні пустельні пейзажі, гори і ліси, водоспади і ріки. Земля, якою вона могла бути до людей і без них. Про існування цивілізації кам’яних джунглів нагадує хіба що напіврозвалена частина амфітеатру велетенського спортивного стадіону, чи верхівка хмарочоса Емпайр Стейт, що майже повністю пішов під землю, залишивши стриміти на поверхні лише шпиль із залишками оглядового майданчика.

Візуально фільм має сподобатися любителям чистої, холоднуватої фантастики, не перевантаженої екшен сценами чи зайвими деталями. Однак до інтелектуального навантаження того ж “Соляриса” – без реверансу в бік якого теж не обійшлося – фільму не вистачає хоч дещиці оригінальності у надзвичайно вторинному сюжетному полотні. Слабкі натяки на філософські роздуми про природу людськості, важливість пам’яті, силу кохання і вічність душі, якими цей фільм мав ефектно відрізнятися від прохідних футуристичних бойовиків – так і не розгортаються вповні.

Кіноогляд. Фільм "Неможливе" – сила людяності, що перемагає стихію 

Акторська гра в стрічці ідеально пасує до порожнього і стерильного хай-тек дизайну у надхмарному будиночку Джека і Віки. Том Круз, як завжди бадьоро демонструє гарну фізичну форму і нічого більше. Жіноча частина картини, очевидно, покликана доповнювати фонову красу пейзажів. За відсутністю драматичної складової, яка тримала б глядача біля екрану, стійкий ефект дежавю від кожного наступного кадру можна навіть вважати плюсом картини, адже любителі наукової фантастики принаймні зможуть розважитися підрахунком сюжетних ходів, запозичених з низки відомих фантастичних стрічок – чим не нагода освіжити пам’ять? 

Хотите первыми получать важную и полезную информацию о ДЕНЬГАХ и БИЗНЕСЕ? Подписывайтесь на наши аккаунты в мессенджерах и соцсетях: Telegram, Twitter, YouTube, Facebook, Instagram.

Теги: кино афиша кинотеатры том круз обливион
Источник: Украинский Бизнес Ресурс Просмотров: 2842