Оновлена "Енергетична стратегія на період до 2030 року" готувалася у закритому і непублічному "режимі" та являє собою не нову розробку, а оновлення Документу 2006 року.  Проте тренди на світових енергетичних ринках вимагають від України не косметичного оновлення, а кардинальної перебудови Стратегії. Міжнародне енергетичне агентство розраховує свої довгострокові плани і стратегії до 2050 року. Це дає підстави зробити попередній висновок, що запропонований до розгляду варіант української Стратегії є перехідним і через 2-3 роки він потребуватиме перегляду. Одним із головних факторів, який вплинув на Стратегію, став рівень економічного добробуту України, валовий внутрішній продукт і зростаючий рівень життя населення. Проте не були враховані фактори високої імовірності поглиблення фінансової та економічної кризи у світі і, як наслідок, в Україні. Це зумовлює обережність і багатовекторність Стратегії, що не дає змоги чітко сказати, яким саме бачать майбутнє енергетики України автори Стратегії.

Аналітики Інституту енергетичних досліджень

Вступ

Представлення для широкого загалу і громадського обговорення "Оновлення Енергетичної стратегії на період до 2030 року" було давноочікуваною подією. У багато чому це було зумовлено тим, що реальна робота над її вдосконаленням розпочалася майже рік тому, але інформація про процес підготовки була скупою та мінімальною.

Впевнено можна сказати, що оновлена Стратегія готувалася у закритому і непублічному "режимі", а пропозиції для неї надавалися виключно або державними органами (міністерства, агентства, компанії), або громадськими організаціями, які є наближеними до держструктур. Це дозволило зберегти до останнього моменту презентації оновленої Стратегії момент відсутності розуміння, що отримає "на руки" громадськість і "третій сектор"? Адже посилена робота над Стратегією давала підстави очікувати, що буде представлений навіть не оновлений, а цілком новий проект Стратегії. Проте, кінцевим результатом стало все таки оновлення Стратегії.

При цьому перегляд та оновлення діючої "Енергетичної стратегії України до 2030 року" – це крок, який вже давно назрів і якого потребує українська енергетика. Необхідність провести ревізію шляху, який Україна обрала у 2006 році і яким вже шість років йде паливно-енергетичний комплекс України, є нагальним і терміновим завданням для України.

Позиція Інституту енергетичних досліджень полягає у тому, що події та тренди на світових енергетичних ринках впродовж 2006-2012 рр. вимагають від України не косметичного оновлення, а кардинальної перебудови Стратегії.

Насамперед мова йде про зовнішні та внутрішні чинники, які суттєво вплинули і продовжують впливати на енергетику України:

Зовнішні фактори:

1. Зростання ціни на природний газ (2006 р. – 95 дол. за 1000 куб. м для України, 2012 – 425 дол. за 1000 куб .м).

2. Зростання ціни на нафту (2006 р. – середнє значення 50 дол. за барель, 2012 – орієнтовне середнє значення – 105 дол. за барель).

3. Зростання ролі альтернативної енергетики у світі, зокрема вітрової, сонячної та енергії із біомаси.

4. Ріст обсягів споживання і постачання зрідженого природного газу (LNG) у країнах Європейського Союзу.

5. "Революція" сланцевого газу у США та початок робіт із вивчення запасів нетрадиційного газу у ЄС.

6. Зменшення довіри і острах ядерної енергетики після "точки неповернення" - аварії на АЕС у Японії та закриття АЕС у Німеччині.

7. Запуск у дію "Північного потоку" та лобіювання Росією побудови "Південного потоку".

Внутрішні фактори:

1. Зниження обсягів транзиту газу.

2. Зниження обсягів транзиту нафти.

3. Зростання залежності від імпортних нафтопродуктів.

4. Скорочення кількості працюючих нафтопереробних заводів (реально працює Кременчуцький НПЗ, а решта 5 – зупинені).

5. Замороження тарифів на енергоносії (природний газ та електроенергетика).

6. Стагнація галузей видобутку нафти та природного газу.

7. Близьке завершення планової роботи ядерних енергоблоків, які потребуватимуть продовження своєї роботи.

8. Відсутність модернізації електричної генерації і підприємств теплокомуненерго.

9. Відсутність дієвої державної програми енергоефективності у житлово-комунальному секторі щодо скорочення витрат тепла, газу та електроенергії.

10. Стагнація енергетичних відносин із найбільшим партнером України – Росією.

Зважаючи на перелічені фактори Стратегія зразка 2006 року є документом, що економічно та політично зістарився ще у 2008 році, коли розпочалася світова економічна криза.

Можна додати, що у представників влади (Президента, Уряду, профільних енергетичних органів виконавчої влади) було присутнє розуміння критичної ситуації в енергетичній галузі. Впродовж 2010-2012 рр. громадськість неодноразово могла чути про наміри диверсифікувати постачання енергоносіїв, зокрема: заяви про будівництво LNG-терміналу, плани видобувати нетрадиційний і сланцевий газ, розвивати альтернативну енергетику, збільшувати видобуток газу і нафти на шельфі Чорного моря, сприяти модернізації нафтопереробних заводів, захистити ринок від залежності від імпортних нафтопродуктів, збільшити видобуток вугілля, перевести на вугілля частину теплоелектрогенеруючих потужностей, провести приватизацію в енергетиці для залучення інвестицій тощо.

Важливим аспектом є те, що оновлена Стратегія не була продовжена, для прикладу, до 2040 року, а крайньою датою залишився лише 2030 рік. Хоча вже зараз, для прикладу, Міжнародне енергетичне агентство розраховує свої довгострокові плани і стратегії до 2050 року. Це дає підстави зробити перший попередній висновок, що запропонований до розгляду і обговорення варіант оновленої Стратегії є перехідним і через 2-3 роки він потребуватиме перегляду.

Відштовхуючись від цього Інститут енергетичних досліджень провів експрес-ревізію "Оновлення Енергетичної стратегії на період до 2030 року" з метою виокремити її найбільш важливі аспекти.

Експрес-ревізія "Оновлення Енергетичної стратегії України на період до 2030 року"

Значна частина Стратегії, понад 3/4 інформації, – це необхідна і корисна констатація технічних аспектів нинішнього стану паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) України. Варто погодитися і визнати, що надані розрахунки прогнозних паливно-енергетичних балансів на 2012-2030 рр. максимально широко відображають можливі результати енергетики України.

Проте, лише 1/4 Стратегії носить характер реальної оцінки нинішнього стану ПЕК, пропозицій щодо вирішення існуючих проблем та прогноз майбутнього функціонуванні ПЕК за умов відсутності або проведення реформ та залучення або відсутності інвестицій.

Одним із головних факторів, який вплинув на Стратегію, стала наступна "точка опори": рівень економічного добробуту України, валовий внутрішній продукт і рівень життя населення буде зростати. Зважаючи на це були запропоновані песимістичний, базовий та оптимістичний сценарії розвитку енергетики України. З іншого боку не були враховані фактори високої імовірності поглиблення фінансової та економічної кризи у світі і, як наслідок, в Україні. Це може негативно відобразитися на показниках росту економіки, ВВП, рівня добробуту, що негативно вплине на показники енергетичного балансу України.

Схема розгляду песимістичного, базового та оптимістичного сценарію розвитку енергетики частково використовувалася у Стратегії зразка 2006 року. Проте, зараз на цьому принципі була побудована практично усе оновлення Стратегії.

За рахунок цього оновлена Стратегія об’єктивно відображає процеси в паливно-енергетичному секторі України, а також виважено підходить до майбутнього розвитку енергетики держави. Проте, це водночас формує іще одне враження від Стратегії – її обережність і багатовекторність, що не дає змоги чітко сказати, яким саме бачать майбутнє енергетики України автори оновленої Стратегії.

На перший погляд подання різних сценаріїв є правильним кроком. Проте, суттєвим мінусом є те, що насправді "базовий" сценарій є більш реалістичним і, навіть більше, його і можна назвати оптимістичним. А от, власне, оптимістичний сценарій належить до категорії ідеального функціонування ПЕК України.

У Стратегії не було чітко конкретизовано на основі чого були зроблені висновки, що "песимістичний", "базовий" і "оптимістичний" сценарій дозволять Україні отримувати відповідні результати із виробництва енергії (електроенергії, нафти, природного газу тощо).

Тим паче, стає зрозуміло, що "базовий" сценарій для авторів Стратегії – це оптимальний шлях розвитку ПЕК України. Водночас, не чітко сформульовано, які загрози для ПЕК України несе у собі песимістичний сценарій і як такі загрози можна подолати.

Також практично всі напрямки енергетики у Стратегії передбачають участь інвесторів. При цьому відсутня оцінка та аудит фінансових можливостей нинішніх власників енергетичних активів України, а також немає оцінки потенційного інтересу до ПЕК України у зарубіжних інвесторів. Свого роду у даній Стратегії прослідковується визнання держави, що вона самостійно не може впоратися із розвитком власної енергетики.

Продовження матеріалу "Енергетична стратегія України: обережно і багатовекторно. Частина 2", читайте завтра, 27 червня. 

Хотите первыми получать важную и полезную информацию о ДЕНЬГАХ и БИЗНЕСЕ? Подписывайтесь на наши аккаунты в мессенджерах и соцсетях: Telegram, Twitter, YouTube, Facebook, Instagram.

Теги: газ нефть электроэнергия тэк стратегия
Источник: Украинский Бизнес Ресурс Просмотров: 3715